Використання генетичних алгоритмів в задачах оптимізації

Автор(и)

  • Іна Володимирівна Калініна студентка 4-го курсу кафедри технічної кібернетики НТУ України «КПІ»,
  • Олег Іванович Лісовиченко

DOI:

https://doi.org/10.20535/1560-8956.26.2015.45507

Ключові слова:

Генетичні алгоритми, генітор, кросовер, мутація, схрещування, функція пристосованності

Анотація

Розглянуто та проаналізовано найбільш поширені моделі генетичних алгоритмів. Наведено послідовність та приклад вирішення класичної задачі використовуючи генетичні алгоритми. Проведено аналіз ефективності методів ГА щодо вирішення широкого спектру задач.

Систематизовано характеристики розглянутих алгоритмів та підходів до вирішення певного класу задач, результати викладено в вигляді таблиці.

Проаналізовано отримані на прикладі результати отримання максимального значення, так паралельно і мінімального. Також, зроблено висновок, що метод ГА слід використовувати при вирішення вузького класу задач. В задачах, де немає оптимальних класичних методів або при комбінованих методах ГА з іншими класичними методами, використовуючи ГА як проміжну ланку.

Посилання

Панченко Т.В. Генетическиеалгоритмы: учебно-методическое пособие / под ред. Ю. Ю. Тарасевича. — Астрахань : Издательский дом«Астраханский университет», 2007. — 87 [3] с.

Darrel Whitley "A Genetic Algorithm Tutorial", 1993.

Soraya Rana "Examining the Role of Local Optima and Schema Processing in Genetic Search", 1999.

Дмитриев С. В., Тененев В. А. Оптимизация многоэкстремальных функций с помощью гибридных генетических алгоритмов: Известия

Института математики и информатики. Ижевск, 2006 №2(36)

Holland J. H. Adaptation in natural and artificial systems. University of Michigan Press, Ann Arbor, 1975.

http://www.znannya.org/?view=ga_general - Портал знань: Генетичні алгоритми. Ключові поняття і методи реалізації.

##submission.downloads##

Опубліковано

2015-06-29

Номер

Том 1 № 26 (2015): Адаптивні системи автоматичного управління

Розділ

Статті

Ліцензія

Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у нашому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована нашим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у нашому журналі.

3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення рукопису роботи авторами в мережі Інтернет (наприклад, на arXiv.org або на особистих веб-сайтах).  Причому рукописи статей можуть бути розміщенні у відкритих архівах як до подання рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання. Це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії, позитивно позначається на оперативності ознайомлення наукової спільноти з результатами Ваших досліджень і як наслідок на динаміці цитування вже опублікованої у журналі роботи. Детальніше про це:  The Effect of Open Access.